Прилетіла пташка, сіла на поріг
І почала сумно й гірко щебетати
Стала матері про горе те є, тай розповідати:
Син за Україну твій поліг
І страшна його смерть була́
Вбили, вбили та не москаля
Вбили сина чесного роду,
Повбивали козаків українського народу.
Стала мати плакать, та біду сльозами не залити
Треба тільки Господа, за мир в державі молити
І за упокій душі героя
Хай вас Москалюки
Вб’є же ваша зброя!
А тебе «головний» слід покарати:
Щоб тебе совість замучила, щоб не міг ти спати
Щоб каявся до віку -
Горіти тобі в пеклі, страшний чоловіку!
За всіх терористів на нашій землі,
За те, що живеш ти у злі
За розбитий авіалайнер вщент,
За те, що звешся «президент»
За всіх постраждалих, за всіх калік
Не жити спокійно твоїм нащадкам повік!
І 10-те покоління гріхи не замолить,
Скільки можна нас так поневолить?
Маєш землю, тож живи на ній !
Ах, імперія, забула.. - страшна сила!
Заради розширення кордонів готова йти в лютий бій
Не раз вже вона нашу кров пила!
Чи то ж тебе мати в дитинстві сильно била?
Що всі людські якості в тобі вона відбила.
Чи то ж тебе мати жорстокості вчила?
Чи яка гадюка тебе укусила?
А Ми, українці – сильний народ
Вийдемо і ми із цих негод
Засяє сонце для нас,
Україна буде, буде по всяк час!
СЛАВА УКРАЇНІ!
