Усе пізнається в дорозі,
В дорозі, що зветься «Життя»,
От тільки у ній ми не в змозі
По колу піти вороття.
Ми всі виростаєм, і треба,
Краплини років берегти,
Щоб в сяйві вечірнього неба
Себе зрозуміти й знайти.
Хай час розсипається вітром,
Як осінні листя летить,
А жити потрібно із цвітом,
Що кольору ніби блакить.
І гідно ступати в дорогу,
І чесно по ній крокувать,
До сивого свого порогу,
Де будуть і нас шанувать.
Пройти іще раз не під силу,
Як витратить марно усе?
Цінуймо ж ми кожну хвилину
І те, що вона принесе!
Усе пізнається лиш нами,
Свої ми пройдемо стежки,
А далі, уже над човнами
З життя проведуть ластівки...
