Ти найкрасивіша зі всіх,
Моя ти вічно молода,
Я хочу чути лиш твій сміх,
І бачить як струнка хода
Іде дорогою степів,
І лине вітром поміж хмар...
Моя Вкраїно, стільки слів
Тобі присвячував Кобраз!
Та все ж тремтиш. Стомилась ти,
І біль пекучий не змінивсь,
Горіли всі назад мости,
Ти ж рвалась тільки в синю вись.
Тепер в долонях днів зоря -
Жадана воля і любов,
От тільки плаче знов земля,
Синів твоїх пролилась кров.
Горить весна, цвітуть сади,
Красива, ніжна і жива!
Лиш в майбуття своє іди,
І ми змінились, й ти нова.
Ти Україна, ти одна,
Єдина в серці й у душі,
І хоч любов у нас сумна,
Лиш ми с тобою не чужі.
Ти найкрасивіша, і світ
Давно побачив, заздрить нам,
Та воля - це не пустоцвіт,
Її й тебе я не віддам.
