Славна, славна Україна
Наше щастя, наш рай,
Чи знайдеш ти країну
Ще милішу за наш край.
Чернігівщина – столиця лісової імперії,
Назавжди житимеш зі мною,
Всі твої степи, луги й поля
Будуть для мене високою горою.
На прекрасній землі, в мальовничому краї
Стелились семенівські стежки,
Все знайоме і рідне я знаю,
Бо цю землю обходив навпрошки.
О край, мій рідний край,
Чудовий ти барвистий, поторочий.
Твої лани, ліси, ріки й гай
Будуть тримати нас охоче.
Скажи як можна тебе не любити,
Скажи як можна тобі не радіти,
П’янкий аромат цвітучих дерев
Зрівняв би потужний тільки рев.
Землю нашу пам’ятають
Ще з Київської Русі,
Бо ті хто її забувають
В одвічному огні палають.
Моя земля топтались по тобі чужинці
Смерть, неволю і розбрат несли вони,
Але наші славні брати-українці
Змогли принести щасливі нам сни.
Прокотилась по землях наших
Затяжна і страшна війна,
Але силою вояків відважних
Врятувалась рідна сторона.
Над застиглими ріками
Вже берези похилились,
І лиш тихими шелестами
За нас Богу помолились.
Чи хто колись згадає, що саме ти
Віддала в українську скарбницю
Чудові твори і пісні,
І золоту увінчану пшеницю.
Мій рідний край,
Берези, сосни, чисті ріки
І наймилішая краса
Я не забуду вас вовіки!!!