Промінчиком визирне ранок на ще сплячу землю.
Перистими хмарками тихо її обійме.
Прокинеться світ і повсюди загляне, де темно.
Ласкаво притулиться, ковдру свою забере.
Розбудить ласкаво ще сплячі струмочки біжучі.
Гаї заплете і не скупо сади замаїть.
Пташки із самого світання такі балакучі,
що весь ліс встає - "хто ж так рано прокинувся і бубонить?"
Турботливо дбає про всіх красне сонце щоденне.
Де треба тіньочок, а де - африканська жара.
Закрутиться світ білченятка малого натхненням.
Бо знає, що потім тихенько прийде ніч-пора.
