Храм православний стоїть серед дерев,
Костел як свинарник стоїть майже поряд -
Совьєти майстри були робити Зле,
Давити/нищити український нарід.
Тридцять років пройшло, як побачив оце.
Цікаво: щось докорінно змінилось?
Обрій за Стиром має нове лице?
Невже повернулась назад справедливість?
К.
06.07.2014
*******
"Луцьк. Обрій за Стиром" 480 х 360;
папір, акварель; 16.06.1985
Знаєте,у нас в маленькому містечку,теж був костьол,закиданий, у ньому був мебельний магазин.Ще за совєтів,сама з ночі стояла в черзі,щоб купити м"ягку частину...Зараз відроджена Святиня з її благодатю,просто краса.Костьоли особливо відновлені в період незалежності,і це дуже радує...Доброї Вам нічки
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У мене є малюнок кинутого костьолу в Хусті за 1962 рік, коли ми, студенти архітектурного факультету, їздили на ознайомчу практику по Західній Україні. Потім я потрапив до Хусту десь у 1989 році і був приголомшений тим, як цей костел занепав. Маю надію, що ця красива споруда оновлена. Дякую Вам за розуміння.
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Слава Богу! Дякую вам за цю гарну звістку. В той рік, 1985, я робив інспекцію в 7 областях і в двох з них мене приголомшило: в Луцьку те, що із костьолу зробили свинарник, а в Одеській області, недалеко від Болграду, підірвали церкву. Досі згадую про це... Ще раз дякую за звістку.
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Квасний ультрапатріот завжди не витримує навіть елементарного зауваження. Я, безумовно, не патріот Луцька і Волині, бо я киянин, але я патріот України. На малюнку зафіксовано те, що я побачив у 1985 році, коли приїхав на експертизу забудови сіл Волині. Мій батько жив в Ківерцах з післявоєнних років і до самої смерті в кінці 20 століття; мій двоюрідний брат Борис був довго головою колгоспу в Годомичах, п'ять разів депутатом Верховної Ради від Волині і головою Ради голів колгоспів області; мій батько та Борис були членами Обкому; одна із моїх доньок закінчила Педагогічний інститут в Луцьку, одружилась там, народила двох дітей і повернулась на Київщину; мій однокурсник Євгеній Ходоковський був у свій час головним архітектором міста, запроектував і побудував красивий будинок на пешеходній вулиці Лесі Українки в Луцьку; я часто бував в Луцьку і мав честь написати декілька статей в професійному журналі, в тому числі і "Луцьк: сімнадцять років по тому" (А.С.С. 2'2003 (43)), де вельми емоційно описав своє враження від візиту до Луцьку у 2003 році, в тому числі там була мова і про відомого у Луцьку скульптора Миколу Голованя. Вся ця моя інформація - не виправдання перед вами. Мені нема про що виправдовуваться. Мені дуже неприємно взагалі писати вам все це, бо цими своїми словами я показую всю дурість містечковості, яка, як я зрозумів, притаманна вам. Дуже прикро, бо ви, безумовно, талановитий поет, але саме це обумовлює, як по мені, необхідність мислити широко і правдиво. Хай Вам щастить.
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Жахлива реальність.До речі: я не побував із обласних центрів тільки в Луганську. Закохався у Львів, Тернопіль,Івано-Франківськ, Чернівці... Не кажучи вже про малі міста - Хуст, Берегове, Косів, Бережани, Мукачево, Рахів.... Трохи малював там, тепер експлуатую свою пам'ять та проявляю ті емоції, що мене переповнювали тоді. Бач, цілий цикл таких віршів + малюнки утворюється, непомітно.