Як вся втомилась Україна
Від тих правителів, так званих.
Вони ж надбання усі забрали,
Все, що змогли - пограбували.
І ще беруть, і все їм мало.
В народу землі всі прибрали
До рук своїх.
Прокиньтесь, браття українці,
Що роблять з вами ці чужинці?
Глузують з вас, як самі хочуть,
І, навіть, думати не можуть,
Щоб нам змінить життя на краще,
Бо Україна їм не нащо.
Їм гроші треба. І це панство
Накива п’ятами до Марсу,
Мо до країн яких, не знаю?
Але хай швидше вже втікають.
Хоч трохи нам щось залишають.
І заживем ми, як у раю.
І розбудуєм Україну,
Прекрасну зробим, як перлину.
Дуже заможну і єдину.
Вона ж, як пісня солов’їна,
Пісенна рідна Україна!
Квітуча, щедра і розкішна!
Отож і жить ми будем втішно!
Тож об’єднаймось, українці!
Бо в єдності-велика сила,
Терпіть знущання-вже не сила!
2011 р.
Для того, щоб панство втекло, треба його дуже переконливо попросити. А ще треба зуміти потім розбудовувати. Як писала Леся Українка: "Це діло довге, як осіння казка". Та ще й не на одну зиму. "Але й зимі на світі є кінець" - будемо його терпляче й наполегливо наближати.
Ніна-Марія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, що розділяєте мою думку. Вірю в те, що мрії здійснюються
