Я знаю про всі свої точки незворотності
Про всі свої горіння і згорання
Про свої циклічності і хаотичності
І кожного разу кажу собі: "Це востаннє"
І щоразу дихаю або молюся
І прошу прийняти мене таку, як є
І посеред ночі пишу і кричу тобі: "Забери мене"
Знайди і забери мене, забери і зігрій
Напої мене теплим чаєм із медом
Щоб так спокійно, щоб свій
Щоб не знала я холодних підвіконь
І мокрих від сліз простирадл
Щоб не тікала в глуху ніч від поразок й порад
Щоб не закохувалася на нічних узбережжях новітніх міст
Щоб не ховала у собі ту, котра мене їсть
Забери мене у цю ніч, забери
Я так стомилась чекати
Просто візьми й забери
