Чому скажи мені,не спиш?
Душа моя, чому болиш?
Я зовсім спокій загубила,
В ту мить, як сина відпустила,
На ту кривавую війну.
Хоч сама зовсім не збагну,
За що вбивать вони прийшли?
Вмовлять тебе було не сила,
Таким же я тебе зростила.
І ти сказав мені:"Матусю,
А хто ж тоді, коли не я?
Бо Україна і сім'я-
Це все моя одна родина."
А дома ж молода дружина
Маленьких двоє діточок.
Тому молюсь за тебе, сину.
За тебе і за Україну!
Щоб повернувся ти живим.
Хоч ворог, знаю, не мовчить.
Немов змія з кущів сичить.
І плює градами щодня.
А що йому чужа земля?
Свої ж бо гроші відробля.
І нищить тому все підряд.
Хоч не туди попав снаряд
Все ж далі луплять залюбки,
Чекаючи з Кремля наказу.
А той доходить вже до сказу:
Як вийти чистим із води?
Бо стільки наробив біди,
Що не простить ні Бог, ні люди.
А наші хлопці - то ж герої!
Та їм би доброї ще зброї!
То тих "кадирів" і "упирів"
Давно вже й духу б не було.
Я вірю в тебе, любий сину,
І в нашу рідну Україну,
Здолаєм кляту цю вражину!
То ж повертайся ти живим!
15.12.2014 р.