Мабуть, в кожної людини бувають такі хвилини життя, коли відчуваєш, що думки в голові мчать з шаленою швидкістю, що голова «кипить», мов океан під час шторму. Причини такого відчуття можуть бути різні: приємні враження від якихось подій чи навпаки, просто неприємні емоції через неприємні ситуації. Саме тоді хочеться взяти в руки «перо» та вилити всю душу на аркуш паперу. Як морські хвилі накочуються на берег, так і людські думки виплескуються на папір. Саме тоді людина починає розуміти, що життя сповнене різнокольоровими барвами, що все в людських руках, і змінити в цьому світі можна все. Недарма ж багато поетів чи письменників через відсутність вільного часу вдень, писали вночі… Вони жили пригодами своїх героїв, їхніми переживаннями, задумувались над долею людства… І через це їхні імена не забудуть в бурхливому вирі історії, про них будуть згадувати в майбутньому як про людей, які щось змінили в цьому світі, зробили його кращим…
А інколи просто хочеться погасити світло, запалити свічки та написати абсолютно все, що тебе непокоїть; подумати, який сенс людського життя та для чого людина живе… Тоді люди створюють уявних героїв, що борються зі злом або шукають відповіді на численні запитання, які хвилюють їхніх авторів. І все це зробити наодинці з тишиною та майже цілковитою темрявою, з якою бореться тихеньке палахкотіння свічок – неймовірне щастя, яке приносить масу задоволення. На мою думку, саме в такі хвилини і з’являються на світ справжні шедеври.
Якщо «в руки проситься перо», поспішіть його взяти, воно допоможе вам «зробити чудо» та розкриє усі таємниці прекрасного у найвіддаленіших куточках вашої душі.