|
Кваплюся додому (мрячить дощ, навкруги калюжі, скрізь повнісінько листя), і розумію, що настала осінь. Іду вся знервована, болить горло, тягну за собою величезну сумку, і тут мені на голову падає депресія. О Боже! чому в дорозі? чому не вдома? де закутавшись в ковдру, я могла б поридати? Невже завжди треба все ускладнювати?
Моє життя не склалося, воно руйнується на очах… всі мої мрії нездійсненні... Я на тому шляху, по якому не повинна йти. Я знаю, осінь всіх засмучує, але ця осінь тут ні до чого. Я, просто, все сама. Не в тому справа, що я нікому не треба чи ніхто не може мені допомогти. Я все сама, і вірю тільки собі, не вірю нікому. Я одна в цьому світі, а значить не все сильна. Але сильна, правда? Адже всьому прийшов кінець, а я жива. Це значить, що не наклала на себе руки під тиском, як багато інших. Та якщо подумати кінець прийшов не всьому? Хоча… ні… всьому!.. Далі виповниться 40 і вже нікому не будуть потрібні мої мрії. Саме зараз я так потребую... Про що я? Зберися! Я не потребую нічого. Я все сильна, все могутня, я є світ, але він зламався. Я полагоджу, я впораюся. Але треба допомога. Я все сама, і це суть мене. Я буду помирати, але не попрошу склянку води. Я захочу висловити слабкість, сказати «люблю». Але і тут не зможу. Я не настільки сильна, як здаюся, але не така нікчемність як говорять. Знаєте, мені на ваші плітки плювати хотілося. Мені навіть дуже цікаво послухати історії як я те й інше, приємно бути героєм казки. Мені навіть на оточення ніяк. Дивлюся і бачу безлюдне місто. Любові в серці немає, але вона повинна спалахнути цієї осені.
Досить депресій. Сумка до неможливості важка. Кину її в калюжу, навіщо вона мені. Ну ось, знову невдача. Не можу так. У сумці латинь, а латинь мені потрібна. Стоп! Мені потрібна латинь, мені подобається одна людина, у мене є відмінна подруга, мене люблять, я потрібна. Життя не дарма прожите, я вивчу латинь. А для чого вона мені? Для того самого, що і інші захоплення. Життя вдалось. А ось тепер і не гріх зізнатися, що я хочу когось обійняти. Це не слабкість, це на радості.
ID:
559967
Рубрика: Проза
дата надходження: 15.02.2015 18:30:42
© дата внесення змiн: 21.06.2016 22:05:38
автор: Лерія Кіт
Вкажіть причину вашої скарги
|
Якщо страждання дарують такі шедеври, то що виберете ви? 
