Непрохана, страшна і невмолима,
Одним спокійним теплим днем
Прийшла війна на Україну
І мирне небо обпекла вогнем.
Гірким полином розрослась шляхами,
Прокралась болем тихо уночі.
І стали частими прощання із синами,
І замість сміху чуються плачі.
Торкнулось лихо і Буринщини моєї –
Війна знебарвила і тут дитячі сни.
Недожили, мов згаслою зорею,
Упали від безглуздої війни.
Навіки сном стривоженим заснули,
І нам їх вічно пам’ятати слід.
Це Коробенков Олексій, Лавошник Юрій,
Міхайлік Володимир, Городецький Леонід.
Чим завинили славні землероби,
Що розплатились молодим життям?
І, голови схиливши у жалобі,
Ми кажемо: «Спасибі, рідні, вам!»
уклінно схиляюся 
