Чи то напасть, чи то біда?
Весняний вітер голову обпік
Немов веселка свіжа й молода…
Що я забув рокам прожитим лік!
Блакитні зорі із-під вій,
Струмочок-голос чистий у горах
Хоч не розтане сніг на скронях мій -
Душа моя - неначе птах.
Вихор думок, потік чуттів,
І водоспад шалених мрій
Про все забув, коли зустрів…
Оту красуню юну - Боже мій!
Вогонь горить, в грудях пече…
Палким дурманом хвиля накрива
Туга коса, що на її плече,
За межі обрію, в шаленство зазива.
Пуста спокуса чи усмішка долі?
Життя навколо буйно ожива,
На чорнім, спаленім поневірянням полі,
Надія сходить, як трава.
Чи то напасть, чи то біда?
Чи то дарунок сонячний з небес,
То зараз для мене жива вода…
Що я ожив, ізнов воскрес!