Головне, щоб не забракло спогадів,
Головне, щоб не хотілось вбитися.
Інше все ми вже якось поборемо,
З іншим всім ми вже якось звиклися.
Головне, щоб і небо плакало,
Хай вже ллють ці дощі знедолені.
Та й змивають, розмиті барвами,
Мої ві́́рші недовподовані.
Головне, щоб ми чули музику,
Що лунає з кварталів Києва.
Головне, щоб усі ці вузлики
Вмить не стали одним - Гордіївим.
Головне, щоб солдати й матері
Разом сіли за стіл поснідати,
Най на серці ці лунні кратери -
Най це глупо, та буду мріяти .
Головне, щоби враз не забулося,
Як творили ми цю eternity
Аж не віриться, все минулося,
А ми навіть і не загинули.
