Зранку день погожим був та світлим,
Раптом линув дощ,мов із відра.
Його сіра та густа завіса
Сонечко закрила й неба край.
Краплі танцювали по калюжах,
Землю напували досхочу.
А вона давно чекала дуже
Цього життєдайного дощу,
Щоби силу дав їй хліб родити,
Аби всіх нагодувати ним.
Буде хліб - то й пісні нашій жити.
Йди,травневий дощику,іди.
