Нам залишаться стіни.
З байдужості,
відчаю,
болю.
Нам їх не розбити тупим ножем.
Ми від грипу й ангіни
Наковтались пігулок доволі.
Ми ковтали їх, мов полуничний джем.
Нам залишать будинки
З дитячими секретами,
дорослими ранами,
з іржавими гойдалками за двором.
Ми підемо на ринки
За росою, дощем і туманами.
Нам під силу рубати вітри топором.
Нам залишать могили.
Порожні.
Німі.
Безіменні.
Там усі після смерті стають молодими.
Нерозтрачені сили
Віддають нам мертві блаженні,
А, отже, ми будемо радитись з ними.
Стануть вільними теми.
Без крику.
Без крові.
Без рими.
Нам усім випада ставить рани до тіла.
Ми водою підемо
Не тому, що стали святими,
А тому, що земля під ногами згоріла.
