Ні подиху, ні вітру, ані грому.
Був день жарким,як лава. Дім мовчав.
Ти так давно втекла із цього дому,
що дім тебе тепер не впізнавав.
Звикав.
Вдивлявся в Тебе знічено й тривожно
(...а втім,налив,як гостеві,вина...)
І шепотіли стіни заворожено:
- Невже ВОНА?
Невже - ОТА, що марила світами
вершинами, дорогами, людьми,
двобоями - як Дон Кіхот млинами -
якій такі тісненькі БУли - ми?
І плямкали старечими губами,
і дихали стречими грудьми
пригадуючи те "не повернуся!"
й з картону крила... До зірок-лети!
Лиш Батько із портрета посміхнувся:
- Нарешті - ТИ...
.
тебе тоже очень рад
Спасибо тебе за чуткие образы, которые ты достаешь, как фокусник из шляпы достает кролика Только ты достаешь не только кролика, платочек, голубя и т.д., ты достаешь все что только возможно и тебе для этого ни шляпа или еще какой девайс совершенно не нужен ты сама и есть "девайс" для генеривания таких образов, которые достанут кого нужно, чем нужно и как нужно, причем в обоих полярностях
уляна задарма відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я вже з місяць в такому живу. Тут я жив 3 0 років - до школи. І до мене друзі зараз просто лінуються заходити (васього у зайвий км вздовж річки). Усвідомив, що мої дід з бабою просто не надавали жодного значення якомусь там дизайну. І зараз я маю - великий дім і територію на скелі над великою річкою серед лісів. І я це все помаленьку-потихеньку впорядковую під себе з максимальною користю і згідно моїх дизайнерських ідей, що будуть втілені цілісно. Трохи жаль, що їду в жовтні у Європу...
уляна задарма відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дім,скеля,серед лісів - звучить здорово
...ну ...Ви ж повернетесь?