До маминих рук припадаю губами,
невидима нитка існує між нами.
Ці рученьки в жилах, неначе в сучках,
опора мені і тепло у думках.
Матусине слово, душевна розмова,
дитинства мого чарівна колискова.
Голубить, колише, ласкає, як море,
а щира молитва відводить геть горе.
Матусине серце щомиті в тривозі
з любов’ю чекає на ріднім порозі.
Як сонечко світить і гріє весь час,
шануйте цей вогник, щоб він не погас.
Душа леденіє і біль не минає,
не вірю, що мами на світі немає.
Беззахисним стало моє майбуття,
розтанула в вічності нитка життя.
До маминих рук припадаю губами,
невидима нитка існує між нами.
Ці рученьки в жилах, неначе в сучках
я ніжно цілую лише в своїх снах.
