Яку красу в собі сховав ти, Подільський краю,
Недарма Перлиною її тут називають
На Товтрах розкидані куточки мальовничі
Запрошують гостинно і відпочити кличуть
Оповиті з усіх сторін горами,
Вкритих зеленолистими розкішними лісами,
Які, немов торкаються небес,
І зачаровують пейзажем люд увесь
Сірі тумани ранок зустрічають,
П"янким і чистим повітрям напувають,
А Збруч тихенько хвилями хлюпоче,
Немов в танок свій запросити хоче
Старезні верби понад берегом схилились,
Чи то від віку свого вже зажурились
Краси цієї так хочу доторкнутись
Хоча б на мить думок гірких позбутись
Промінчик вранішній спіймати у долоні
Обійми вітру відчути ніжно-прохолодні
Поринути у спогади прекрасні і далекі,
Які колись весною на крилах принесли лелеки