В коледжі у жовтні все гуде й шумить,
З квітами студенти пролітають вмить.
І вітають радо всіх викладачів,
Їм бажають щастя, гарних слухачів.
Вже теленька дзвоник і заняття час,
Викладач з журналом вже заходить в клас.
Завжди допоможе і пораду дасть,
Викладач все зможе, відведе напасть.
За студентів завжди, серце в них болить,
Бо вони як діти, їх він боронить.
Зошити, оцінки, ручки і журнал,
В викладацькій сумці - цілий арсенал.
Викладач порадить, викладач навчить,
Знайде в собі сили, може й накричить.
Викладацька доля, досить непроста,
Викладацька мова – завжди золота.
З вересня по червень, праця аж кипить,
Літо пролітає, як коротка мить.
Звіти і конспекти, і завдань гора,
Семінар, практичні – все здавать пора.
Пригадаймо ж зараз, коли ми були,
Не викладачами, а студентами.
Вчились і гуляли, різного було,
Іспити складали, швидко все пройшло.
Вчили ми конспекти, вчили як могли,
Двійки мали також, пропуски були.
Ті студентські роки не повернеш вмить,
Спогадами душу гріє і п’янить.
Ця серйозна справа – все наше життя,
Ми готуєм зараз світле майбуття.
Зранку і до ночі, а коли й вночі,
Ми для знань студентських «точимо ключі».
Щоб майбутнє наше стало красивіш,
Не цураймось праці, стаємо прудкіш.
Викладацька праця – то тернистий шлях,
Не перелетиш птахом і на всіх вітрах.
Освітяни наші, успіхів усім,
Бути професійним, бути молодим.
Миру і добра вам, відпочинку час,
Щоб вогонь натхнення, не покинув вас.
ID:
609979
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 28.09.2015 19:27:02
© дата внесення змiн: 28.09.2015 19:27:02
автор: Antonina Vinnitskaya
Вкажіть причину вашої скарги
|