Чесно? Ні, не пізно.
О пів на пяту ранку
Рахуючи хвилини до світанку.
Чекаючи. Чогось нового? Ні, не буде
Лиш біль у серці, біль за людей.
Тих,що померли за Україну, і стукіт їх сердець вже стих
Зажди! Одумайся! Хоч на хвилину! Беркуте! Куди ідеш?
Невже на братів і на сестер своїх? Невже не обійдеш?
Серце кров'ю обливається в батьків за їх дітей
А ти ідеш. Тут постріл. Куля в молодого хлопця
Він ще живий? Беріть, несіть іще живого!
Чесно? Ні не пізно
О пів на пяту ранку
Палата. Він й десятки інших ще
Його сині очі, як то синє небо, чисте, мирне
Не буде миру! Та й немає!
І влада народу долю й життя ламає
Глубока рана на його плечі
І кров, на безневинному й простому, доброму обличчі
Кров що ллється за батьківщину, свій народ
Коли? А в мирний час, а руки його сині
І з усмішкою на вустах, він промовляє останні ті слова
До матері й до батька та молитва
"Мамо! Молись за Україну!
Вона ж у нас єдина
І як сказав прадід нашого народу, нашої неньки
Борімось! Борімось мамо! Ми поборим..."
Годинник зупинився, а разом з ним його життя
"Синочку мій маленький! "
І сльози ллються, і за сотні інших! Поборим!
І все таки настане той світанок
Відкриєм очі в мирний добрий ранок
Борімось браття, ми поборим, за нашу Україну
За нашу неньку, рідну та єдину
