Знаєте, мамо, як важко сміятись,
коли сльози витираєш рукою.
Знаєте, мамо, як важко сміятись,
Коли котяться вони щокою.
Душу болем пронизує,
Штурхає ножем у спину.
Рівень пульсу швидко знижує,
І відбирає серця половину..
Коли почуттями кидались,
І душу жорстоко топтали.
Із бідолашного серця знущались.
Ніби, що болить не знали..
Знаєте, мамо, як важко буває,
що й не знаєш, як пережити.
Поряд підтримки немає.
Немає сенсу сльози лити.
Якщо не сили власні,
то ніхто не допоможе.
Нерви мої нещасні,
Вбити вже ніхто не зможе.
