Нема кому писать,
Нема кохання...
Лиш пустота холодна
за вікном,
дощ стукає холодним
кроком зрання,
Тебе нема, пішла моя
Любов...
Далека Вічність відняла
Тебе у мене,
Мої думки, мій спокій – все
В Тобі,
Не снишся і не звеш
мене з собою,
Твій голос не почую
Навесні.
Буяє все, цвіте вишневим
цвітом,
І сонце пробивається
між трав,
Ти не побачиш ні весни,
ні літа,
Ти тихо спиш,
Серце моє Забрав.
Я не полишу Твій
Вродливий образ,
Я не забуду голосу
Твого,
Ми все одно зустрінемось,
Де Вічність,
П`є з келиха смачне
Кагор-вино.
