Я так хочу сказать тобі «дякую»,
І нехай в нас багато незгод,
Небезпечних, шалених пригод,
Ми самі себе часом залякуєм.
Я тобі дуже вдячна за все:
Що зі мною був поруч постійно.
І хоч зараз живу самостійно,
Я згадаю від тебе слівце.
За пекельні спасибі сварки!
За розрив і крикливе мовчання!
За нічні мої сльози, зітхання,
Бо все це дарував мені ти!
І спасибі за все, що не дав.
Не давав обіцянок брехливих,
Ти же знаєш, яка я вразлива,
Бо мене від себе вберігав.
Дуже вдячна тобі за розмови,
І за теплі і щирі слова,
Хоч для тебе уже я не та,
І про тебе пишу тепер знову.
За недовге спасибі кохання,
За турботу і за подарунки,
За нестримні гарячі цілунки,
За твоє найщиріше вітання.
І спасибі за правду болючу –
Всі слова твої наче кинджали.
Я нічого вже більш не казала,
Почуття твої дикі, колючі.
Із троянд вони гострих, червоних,
Оповита я ними… Страждаю.
І, можливо, потроху вмираю,
Бо торкатимеш руки холодні.
Я спасибі скажу на останок,
Відпускаю тебе – будь щасливий.
Все ж така залишаюсь вразлива,
І дарую тобі цей світанок.
