Сумно стогне поховальний дзвін...
Люди знову встали на коліна,
віддають бійцю АТО уклін.
Тужить матір над труною сина.
– Засинай, синочку, засинай...
Назавжди вже згаснув день для тебе.
Браму відчинив Господь у Рай.
Душу янголи ведуть на небо.
Там зустрінеш побратимів ти,
не самотнім будеш, в дружнім колі.
Всі ви йшли до справжньої мети,
прагнули свободи, правди й волі.
Все забудь, мій хлопчику, забудь:
смертну біль у зраненому серці,
проводи твої в останню путь
під жалобну "Піккардійську терцію".
В цьому світі вже усе чуже,
навіть сльози ті, що ллються знову.
Все забудь та пам'ятай лише
материнську пісню колискову:
"Засинай, синочку, засинай...
Згаснув день, панує ніч надворі.
В сни свої хлоп'ячі поринай.
Хай тобі насняться срібні зорі,
вкажуть шлях, який веде з пітьми
в божий світ, де мирне небо синє,
степові духмяні килими,
над якими жайвір в гору лине,
білі хмари, сонечко ясне
і веселка до землі похила,
річка мрій і човен. Хай напне
дружній вітерець його вітрила.
Припливеш до острова Надій,
де зустріне казка кольорова.
Проведе в той вимір голос мій,
материнська пісня колискова."
