Як хочу, мамо, я зустріть весну,
Вдихнуть повітря ароматне саду,
Відчуть ногами босими росу,
Прийнять твою розсудливу пораду.
Пробач мені, що в той останній раз
Довів до сліз тебе, моя рідненька.
Ти ж, мамо, бачиш, що нелегкий час
Переживає Україна – ненька.
Одну Господь нам матінку дає.
Одну країну нам дає навіки.
І я віддам життя за них своє,
Щоб вірності не зупинялись ріки.
Сказала мама: “ Йди, синочку, йди!
Хто ж захистить наш дім і матір сиву.
На ворогів братів своїх веди!
Хай правда дасть вам невичерпну силу”.
З небес дивлюсь на тебе, мамо мила.
Не плач, рідненька. Дім тепер тут мій.
З твоїх обійм забрала куля сина.
Але Вітчизну відстояв син твій!
