Людина завжди прагне відчуттів,
Інстинкти не бувають непомітні,
Мета десь виправдовує мотив,
Але між ними довга прірва вчинків.
Людина завжди повна почуттів,
Оточена масштабами емоцій,
Її все коригує біль і гнів,
Її приводить до розпуки відчай.
Від чого наші витоки пішли?
Із темряви ми йшли на світло,
Людина знала спрагу та інстинкт,
Від задоволення прогрес і вийшов.
Відміряно доволі довгий час,
Розмови про мету та про мотиви,
Тільки єдина штука губить нас -
Егоїстичність задоволення позивів.
