Усе на світі швидкоплинне,
Лиш вічна пам'ять наших справ.
Як всохне пам'яті коріння,
Знай – світ трагедії зазнав.
Якщо минуле позабуте,
Перетворилось в небуття –
Жорстоке покоління буде.
Прийде занепад у життя.
Байдужість – найстрашніше горе
Серед усіх проблем земних.
Вона, як безпощадне море,
Вона – людський найбільший гріх.
Якщо ж сніги не замітають
Сліди людини добрих справ,
Якщо в родині кожній знають,
Як дід Вітчизну захищав,
Якщо від діда батько сину
У спадок передасть любов,
Щоб той любив свою країну
І віддавав за неї кров,
Щоб край свій отчий завжди славив,
Щоб пращурів не забував,
Вітчизни честь найвище ставив
І гімн свій з гордістю співав,
Тоді не вмре добро ніколи,
І буде щастя й віра жити,
І учні будуть йти до школи,
Щоб світ пізнати й зрозуміти.
Коріння пам'яті зміцніє,
Могутньо крона забуяє.
І сонце всіх теплом зігріє.
І в душах поколінь засяє!
