Відкриваєш очі та сонце голову лоскоче,
Вмиваєшся водою, яка дзюрчить піді мной .
Крутяться , крутяться каруселі нічних спогадів-
Ходиш днями згадуєш та думаєш гадаєш…
Пам’ятаю ті дні дитячі , веселий гамір і сумні плачі,
Пам’ятаю-довгі промови та теплу гостинність як удома.
Бігають , бігають ніч за ніч - білі зорі у вічність-
Ходиш днями згадуєш та думаєш гадаєш…
Скрутяться пелюстками дивні речі коли на мене впали,
Скрутиться мить в фотографію і на віки серце полонить,
Щоб коли ходили днями згадували та думали гадали -
Завжди ту мить пам’ятали й тиху усмішку в душі тримали.
І цей теж гарний... Трохи нагадало мені дитинство, ту пору...
Проте <мной> переправ на <мною>... Якось бридко звучить те <мной>... Якщо чимось образив, то вибачай...
А так, то дуже красиво! Навіть візьму в обране, якщо ти не проти
Yaroslava відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
