Не закохуйтесь в жінку-поета:
витче риму вона з почуття...
В ній Одилія разом й Одетта,
разом з зустріччю — вже й забуття.
Вона сніг у вогонь переплавить,
й не питайте, як їй це вдалось.
Генетична в душі її пам'ять —
із галактик, веселок і гроз...
Ви з жагою до вуст припадете,
стане тісно у грудях словам...
А вони тихо творить сонети
і присвячує зовсім не Вам...
