ЕПІЛОГ
Хотів почути, друг, пробач,
А замість цього – тихий плач.
Я плакав, бо провчив його,
Отого друга свойого.
Він вибрав шлях собі поганий,
Дорогу темну й ніч погану.
Накрився дурощів периною,
Я так хотів, щоб став людиною.
І вірю, що одного разу,
Він зрозуміє Божу фазу.
Так ми зустрінемось знов
І поговорим про любов,
Надійність, вірність, і кохання,
Бо тим ціную життя це.
Згадав колишні дископляски,
І мотоциклові коляски.
Що кожен сам творець себе,
Та не кипить в душі все зле.
Сьогодні я вже втратив друга,
Через його похіть натури.
Через його пусті слова
Сторінка йде в життя нова.
Травневе небо нахилилось,
Щоб зрозуміть мене й його.
Земля, немов би притаїлась,
Щоб сина охрестить свого...
Травень 2016 рік. Автор: Олег Гаврилевич.
