Прівєт, случяйний чітатєль! Вновь тібє прєдстаіт акунутса в мір впєчятлєній, харошива настраєння, пазітіва і геніальнай фантазії, гєніальнава і проста бажествіннава паета-саврімєнніка Тоні Сментани! На етат раз речь пайдьот і паєдєт тоже! Пасвіщяєтся всєм, хто знаєт толк в модє. Всєм, хто счітаєт, шо єслі бісплатна - значіт нада больше. Всєм, хто нє панімаєт, шо тварітса вапщє і дє їво вєщі! Пріятнава прачьтєнія!
"All inп'ющіх"
Я нашива узнаю заграніцай,
На столька бистра, шо німогу.
І дєла тут савсєм нє в мовє,
Адєл сандаль з наском на ногу.
Ліш тока наш у сонцепьок,
Засньот на пляже і сгаріт.
І знаєт боль цю тока Бог,
І той, каму це всьо баліт.
Ліш наш на барє до канца,
Он вип'є всьо, бо то нашару.
Патом він вкил рєжим байца,
І начінає давать жару.
Узнать лєгко фінал расказа,
К гадалкє даже нєхаді.
На утра фіфа вакруг глаза,
Нема сандаль, є ліш наскі.
Автар висловліваєт падяку усєм, хто падал ідєю для напісанія етава хіта, а імєнна: Грігорія Мартінюка, якій випіл увєсь бісплатний бар, а утрам праснулся на пєскє у моря. Сандаліям, які безвісті прапалі. Наску, якій автар шукаєт дасіхпор. Міма прахадящіму мужику, якій зівнул скатіна і он тіпєрь хочіт спать. Кафєйнаму апарату, якій робить кофє за 0,30 центаф, а толку ноль. І усєм тєм, хто шота может в етай нільогкай жизні! Салам Саддам!
