Ні друзів, а ні ворогів
У тебе, мабуть, вже немає…
Колись було кілька томів
Заповнених ущерть, до краю…
Ти не заповнював «гросбухи»,
Вони писалися самі,
Немов той слон, що виріс з мухи –
Все роздувалися томи…
Ти розраховував на друга
І вірив: - Хто, якщо не він,
У скрутну мить впряжеться в плуга,
Щоб міг ти стати із колін ?!
Та не судилося, козаче,
Тобі по вірі, не далось,
Бо друг сказав: - Як стане краще,
Тоді й придумаємо щось…»
Фінал вірша як теє дишло –
Отож бери і вписуй сам,
Бо друг лиш той із ким «щось» вийшло,
А Бог сказав: - «І Аз воздам!»
