Праведна чиста душа
існування поширює грані…
Втіху з минулого п’є –
вдвоє живе на землі.
Марк Валерій Марціал
Вчителю, дні і літа,
Осипаються , наче листочки –
Зріле добро пророста
І дає свої щедрі росточки.
Мудрість сягає глибин:
Недаремно усе і не марно…
Учні сягнули вершин
І від цього на серці так гарно!
Вчителю, час поспіша,
Час, як птах, відліта на світанні:
Праведна , чиста душа
Існування поширює грані.
Думи снують і снують –
І пропащого дня в них немає –
Діти до школи ідуть –
Ваше серце, як сонце, світає!
Прикрих годин не було,
Чи їх витерла пам’ять, як дошку,
Спогадів гріє тепло –
Усміхаються рисочки зморщок.
Шляхом знайомим пройти б,
Поклонитись шкільному порогу
І відкривати світи –
Тільки не носять вже ноги…
Пам’яттю вчитель живе.
(Книга мудрості гріє і гоє)
Втіху з минулого п’є –
Значить жити Учителю вдвоє.
