Багато вина, і багато гримас,
І гриму, погодьтесь, занадто.
І штучний, фальшивий, приречений час
Натхненно змальовує автор.
Наклеєні вії, пельмені – вуста,
Перуки, прикраси, інтриги…
А де ж воно вірність, любов, доброта?
Чому не читаються книги?
Що їм галереї, картини Моне,
Мелодії Глінки і Доги?
Важлива лише глибина портмоне,
І мопсиків одяг, й бульдогів.
Злітати на острів якийсь – дивину,
Гидку завести чупакабру,
У клубі нічному круте щось утнуть,
Прославитись швидко вже завтра.
А десь же народ, що товчеться в метро,
Рахує гіркі копійчини,
Встигає читати Сократа й Дідро
І молиться за Україну.
