Розвіяв їх вітер у різнії боки
До нього далеко...Окопи глибокі.
Він там захищає волю Батьківщини,
Вона тут чекає героя Вкраїни.
А, наче, так добре усе починалось,
Здавалось, що з неба їм сонце сміялось.
Прогулянки містом, слова про кохання
Поки не настало важке те прощання.
Вже повні сліз очі в тієї дівчини,
А він йшов сміливо на захист Вкраїни.
Дійшов до машини і ще обернувся,
Його теплий погляд її доторкнувся.
За неї, за матір, за батька, за брата
Хотів побороти солдат цього ката...
Але один постріл- людини нема...
О, люди, навіщо така нам війна?
У ріднеє місто везуть домовину
І плаче, ридає без нього дівчина
І згадує їхнє останнє прощання.
І згадує погляд, той погляд останній...
А матір... а батько...а гляньте на брата...
Не тільки дівчина, наче з хреста знята.
За хлопцем сумує уся Україна,
Бо він її рідна і вірна дитина.
Люди, досить боятися прошу я вас,
Настав за дітей всіх помститися час!
Хай брат йде за брата, а батько- за сина,
Нехай же повстане уся Україна!
І виборе небо, і виборе поле,
І ще біля шляху високу тополю.
Нехай розквіте наша ненька єдина,
Хай завжди вільною буде Україна!
