...Однi говорять: "Це - дитинство".
А iншi кажуть: "Все мине.
Зустрiнеш, ти, ще свого принца,
Який в обiйми пригорне!"
Чи ж винна дiвчина - Троянда,
Що безнадiйно покохала?!
З пiзнього вечора до рання,
Тюльпану дущу вiдкривала.
Вiн - статний красень i стрункий!
Своїй подрузi свiт дарує!
I, аромат, злегка, п'янкий,
Манить! Приваблює! Чарує!
Своє кохання вже вiддав,
Панянцi, що росте з ним поруч.
Голос Троянди не вблагав,
Щоб повернувся вiн, праворуч...
Трояндi треба пiдрости.
Вона все добре розумiє.
Та, долею дано нести
Любов, де серце просто - млiє!
...Нехай говорять, що - дитинство!
Нехай говорять, що - мине!
Тюльпана називає" Принцом"...
I, з цим коханням проживе!