|
Мене часто запитують, чому я вийшов читати вірші на вулицю? Це питання для мене є буденним і нецікавим. Цікавіше те, чого вона мене навчила, чого навчає і далі. Чого ж може навчити Вулиця, яка в кожному місті змінюється в залежності від настрою, як примхлива пані або львівська погода? Хоча напевно прийдеться відповідати на всі «?».
У кожного автора буває період, коли його власний куточок стає надто тісним і нецікавим. Тут і я не виключення. Потрібно розширювати горизонти власного світу.
Прямуй в невідомість,
Лови вітер в полі.
Твій шлях – дорога
Від пекла до волі.
Колись мій світ розширив Автостоп і затяжна мандрівка, довжиною в життя. Піднявши на трасі великий палець вгору, я боровся зі своїми особистими рамками та стереотипами, які колись так вміло на мене начепило суспільство, а я й не помітив.
Великий палець догори –
Дорога стелиться знов в нікуди.
От і я згадую, як вперше прийшла ідея підняти «великий палець» вуличної поезії. Якось дуже давно, в 2015, в Івано-Франківську, Олександру Ткачинському прийшла ідея зробити промоцію книги на вулиці, під книгарнею, де за годину мав відбутися захід – презентація альманаху Вуличної Поезії. Де, до речі, немає жодного мого вірша, але завдяки хорошим людям мене занесло тоді в декілька міст. Напевно тут було б доречно передати їм привіт!
Сам Олександр Ткачинський із своїм другом Костянтином Козловим на той час вже експериментували з читанням своїх віршів на вулицях Києва. Між іншим, і в рамках Форуму видавців у Львові проводилися читання Віршів на вулиці. На жаль, тоді в Франківську я так і не почитав, але це був виклик. Виклик самому собі.
Перше читання на вулиці було боротьбою із самим собою. Своєрідний протест і ще один засіб просування своєї творчості. Руйнація ярликів, які сам придумав.
Як автор я ставив собі питання: як люди сприймуть мої тексти?
Я люблю те, чим займаюся, і зовсім не хотілося потрапити в психіатричну лікарню в Франківську. Посміхнувся сам собі і почав читати.
Я всміхнувся
І сказав:
«Це залежність, наркота...
І сильнішої нема»
Лиш кохання
Так вбиває.
Кульпар, друже,
Вже чекає.
Дуже часто мене слухали люди, які ніколи не читали поезію і вважали її нудною і нецікавою. Мені було цікаво, а що ж саме змусило зупинитися того подорожнього, який ще хвилину тому так завзято кудись поспішав.
Хтось спиниться й скаже:
«Малий зварював.
Для кого сьогодні
Він вірші читав?»
Хіба не для тебе?
Хіба не тобі?
Скажи чи потрібні
Поети старі?
Вулична Поезія для мене стала тестом на людяність. Оскільки я не тільки автор, що пише ліричні тексти, а ще й соціальні. Про це зрештою і говорить моя перша поетична збірка «СоціоПат». Тому було особливо цікаво дивитися, як сприймають поезію різні верстви населення і робити свій певний соціологічний зріз.
Взагалі, я дуже люблю, коли мене слухають діти. Вони – чудові слухачі, які часто не розуміють, про що йдеться в тексті, але якимось дивним чином вловлюють емоції.
Підлітки дивляться на читання, як на гру. Це своєрідна забава для них.
Раз. Два. Три. Чотири. П’ять – Я їду шукати.
Кожен день ми граєм в хованки. Дозволь запитати:
«Де сховалася любов, де її знайти?».
Втрачене шукаю знов. Мушу віднайти:
«Може гра таки для двох?!» Три. Чотири. П’ять.
Я знайшов тебе, знайшов. Спогади не сплять.
Коли ж заходить мова про кохання, вони уважно слухають, неначе завтра здаватимуть іспит. Хоча, можливо, певні з них вже давно отримали перші оцінки в Щоденник Життя. Напевно, це і є той період, коли вже інтимна лірика стає для них більш актуальною і саме у віршах вони можуть почути інформацію, яка їх цікавила, але вони здебільшого не можуть її запитати в батьків.
Під теплою ковдрою
Пограємо в хованки,
Ти хочеш, щоб я пошукав?!
Вулиця стала для мене майданчиком для пошуку свого слухача, а в подальшому і читача. Люди на вулиці щедро кидали кошти, на які я, чесно зізнаюся, в певний період у своєму житті і жив. Мріявши про своє, як мрієте і ви. Хіба ж є ті, хто не мріє?
Кожен із нас про щось мріє.
Навіть повія Марія
Має велику мрію,
Яка нас всіх зігріє.
Якщо вам цікаво, як можна створити чудовий настрій вуличному писаці, ось декілька рецептів маленьких спогадів.
Кава на вулиці смакує по-особливому, особливо коли тобі її купують милі дівчатка, підсолоджуючи її обіймами і фразою, що довго мерз.
Або згадується, як на Миколая мене напоїли гарячим чаєм та нагодували цукерками і мандаринками.
Багато говорю про жінок. А про що ще говорити поету? Хоча і хлопці вміють здивувати. Саме компанія хлопців на вулиці Вірменській (зовсім недалеко від мого місця читання) в теплій затишній квартирі мене напоїла чаєм та нагодували піцою.
Назбиралося доволі багато цікавих розмови про життя. Є в цьому світі речі, які не мають ціни. Такими безцінними для мене є ваші емоції, якими б вони не були. Від позитивних до негативних.
Звісно потрібно згадати і про негативні моменти, але, напевно, завдяки їм і пишуться соціальні тексти.
Часто наштовхуюся на п’яниць, які кудись ідуть у своїх справах і ніяк не можуть мене обійти.
Він йшов, як всі
Та не для всіх мої слова.
Дехто починає матюкатися. Інші, більш притомні, згадують Шевченка і цитують всім відомі шкільні вірші.
Хтось з Homo sapiens
Утратив сенс життя –
Не обійтись
Без матюка.
Кожному із нас потрібно від життя своє. Мені ж попрошу залишити вулицю і той шалений потік людей, в якому є ті, хто здатний слухати серцем. Ділитися останнім і тоді по-справжньому я буду жити і вірити, що в нашої країни є майбутнє. Бо з такими людьми, як ви, можна жити і розвиватися. Для вас і задля вас. Разом і до кінця. Просто світіть в куточку, де ви є!
Мій вихід
Моя сцена – вулиця.
Хліб – слова
Я колекціоную ваші посмішки,
Інколи – серцебиття.
Мій п’єдестал тротуар –
На ньому і стою.
Хтось вигукнув: «Піариться!»
Я ж просто так люблю.
Можливо зловить мене світ,
Хоч був Сковорода,
Антонича згадати б тут –
Язичницька пора.
Зелене Євангелія
І перстні три на руку.
Я вуличну поезію
Даю вам у науку.
І сію жито з букв і рез,
Азь відаю добро.
Мій Бог – старий і дивний дід,
Чур Пек йому на зло.
І було спершу слово це
Чи буква, може звук.
Заримував може й не я –
Це був великий cтук.
07.03.17
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
ID:
730538
Рубрика: Проза
дата надходження: 25.04.2017 22:51:11
© дата внесення змiн: 29.04.2017 16:03:54
автор: Kukhta Bohdan
Вкажіть причину вашої скарги
|