Ти через літо стежку віднайди,
де ми по маки бігали з тобою.
Любові нашої, там відшукай сліди,
де милувалися вечірньою красою.
Рука в руці, під літніми дощами,
червоні маки у букет зривав.
Ти мов поет, бо говорив віршами
про почуття, і маки дарував.
Тріпоче серце, ніч така чарівна,
зірки їз неба падають в траву.
З букетом маків, я немов царівна
тебе шукаю, все тебе зову. . .
Хоч іноді прийди у сон ранковий,
у поле макове рукою помани,
І я прийду, в кохання світ казковий
і наберу червоних маків в свої сни.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
