|
Як добре, що ви є зі мною,
Мої думки, моя розрадо.
Я з вами, наче за горою,
Й для мене завжди ви порада.
От, знов прийшли студентські роки,
І так неждано, геть - усі,
І поселились, наче соки,
Весняні, у моїй душі.
Видно весна їх заманила
І завела мені у дім,
А може то якась ще сила
Розпорядилася у тім.
Щоб я писав і утішався
Природою, що кругом нас.
І хоч в роках, але пишався
Й життям своїм і ще не раз.
Бо кожний день, то є від Бога
Й даний людині на Землі.
І кожному своя дорога
Ним оприділена в житті.
Мені дано на склоні років
Не мучитись у самоті,
Й душі не дати спокій,
Писати ще нові вірші.
А тем – чи мало є сьогодні,
Й чи мало радості є в нас.
Глянь на дівчаток, які модні.
Такі в Вкраїні є весь час.
Пригадую й своїх подружок,
Що з’їхались з різних кінців.
Тут обійдешся і без дужок,
Бо то, неначе, сад зацвів.
Усі в простих ситцевих платтях
І в кофточках білих, як сніг,
А краса, немов багаття,
Заполонила хлопців всіх.
І то прості, діти селянські:
І з гір, з низів, і з Стрийщини.
Трудящі, милі і не панські.
Такі студенти з нас були.
А те ще з давнини ведеться,–
Наші дівчата – то краса.
Кожний прохожий усміхнеться,
Ними пишається й земля.
Або візьміть ви хлопців тоже, -
Які орли вони усі.
Їх зганити ніхто не зможе,
Тих лицарів різних часів.
А я пишу, пишу й любуюсь
Нами, вкраїнці дорогі,
Й повірте, милі, не дивуюсь,
Що вас би зманили й чужі.
ID:
737485
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 12.06.2017 17:47:00
© дата внесення змiн: 12.06.2017 17:47:00
автор: Дашавський поет
Вкажіть причину вашої скарги
|
