ПЛИВУТЬ ДНІ
Пливуть, пливуть повільні дні
В чеканні та тенетах смутку.
О! Як діждатися мені
Тебе, тебе, моя голубко!
Дзвінок увечері, в якім
Немає втішної новини…
Страждання, болю їдкий дим,
Обох нас гнобить без провини.
За що нам це? Весь вік в трудах,
Себе для ближніх не жаліли
Тверді мозолі на руках,
Назовні випирають жили.
І як всього апофеоз,
Хребцеві грижі, тяжкі муки
Хвороб підступних товстий стос
І тьма роботи в слабі руки.
І хто, голубонько, скажи,
За нас всі справи переробить?
Терпіння близьке до межі,
А лікарі уже не можуть
Хоч чимось нам допомогти.
Отак сповзаємо по глині
До прірви, наче до мети,
І ми у цьому не єдині.
Всі наші друзі та рідня
Також давно вже без здоров’я,
Хоч би уже для цього дня
Нам всім черпнути повнокров’я.
Та тільки звідки, тільки де?
Вже й віри у серцях немає.
А Хронос невмолимо йде
Та всіх калічить і ламає.
Ох, негатив цього життя!
Як би хотів його забути!
Як би хотів, про почуття
Віночок віршиків утнути,
Та так, щоб серденько твоє
В огні розчулення зомліло
І на старання те, – моє,
Сюди голубонька летіла!
субота, 12 серпня 2017 р.
У часі важкого життя - які вірші! Це поезія
світлого буття. Майстерно, витончено, тонко,
влучно, гучно.Одним словом, прилетить голубонька
Муза до Вас! І усміхнеться час. Зворушили і зрушили Ви нас!
dovgiy відповів на коментар яся, 17.08.2017 - 23:01
Дякую щиро Вам за небайдужість! Як живемо, то так і пишемо!
