Дитинство знову завітало,
У сні, як казочка прийшло.
В моє село мене забрало
І посадило у вікно.
Щоб я побачив давну зиму,
Що так буяла на землі,
І спом"янув би про людину,
Що працювала ночі й дні.
Бо молодь всю війна забрала.
На ню пішли батьки й діди,
А мати із дітьми осталась
І повно різної біди.
Усе звалилося на неї:
І праця, діти, і нужда,
Та в неї серце, як у феї,
Котра бажає всім добра.
І дітям, і тим, що воюють,
І тим, що в плену, в засланні...
Мами душею усе чують, -
Такі , такі в нас матері.
А я побув знову в дитинстві,
Й згадав тривожні давні дні.
Й вклонюся низько материнстві,
Котре живе в моїй душі.
І свою доленьку дитячу
Ніколи, знайте, не ганьблю,
Батьків також я не судачу,
Бо і по смерті їх люблю.
