Шалена завірюха, мов остання,
Та я вже не страхаюся пітьми,
Бо ще не всі здійснилися бажання
І в різні боки не розбіглись ми...
Короткий день ще не злякав зимою,
Ця довга ніч не тягарем звиса,
А місяць над густою пеленою
Іще не всі зірки заколисав...
Хоч ми останні загасили свічі,
В каміні ще потріскують дрова -
Попереду ще недосяжна вічність
І теплі весни, бо й таке бува...
- - -
...таки мусила я заглянути до словника, бо... написалося спонтанно... НЕДОСЯЖНИЙ - до якого неможливо, або важко дістатись, добратися
через велику відстань... НЕОСЯЖНИЙ - який не має видимих меж, дуже великий щодо розміру, неоглядний, неозорий... ...То, мабуть, хай залишиться "недосяжна вічність" і... буде все
ще попереду... вона хоч зрима, та і весен до неї неміряно... Бо в неосяжної немає видимих меж...
як там зберегти оте "ми"... ДЯКУЮ, ГАЛОЧКО!!!