Донбас – Майдан, Майдан – Донбас... І журавлі злітають в небо.
А там в раю вже інший час, і спокій, і пташиний щебет…
Пішли брати. Без слів пішли, покинувши свої родини.
І сонце у руках несли – нове майбутнє України.
«Не так! Не так! Усе не так! – я чую їхні болі й крики –
Відбили скільки ми атак… І що змінилося, лиш лики.
Як крали й далі все крадуть… Забули все, що на Майдані…
Ці вчинки викликають лють… Керманичі ви наші знані?..
Один казав, що куля в лоб й на смерть готовий ради краю…
Цікаво скільки було спроб?.. А Україну розкрадають!..
Слова, слова, одні слова, за ними вчинки бездіяльні.
Зібралась Рада ділова, закони вносять геніальні.
А там на сході журавлі солдатам крила зодягають.
Там крові ріки на землі… Нові герої помирають.
Аби не смілий волонтер і ті пожертви всього люду,
Що з краєм би було тепер?.. За них молитися ми будем!
У вас все шоколадно там. На правду кажете, що зрада.
Готові здатись ворогам… Народу єдність лиш завада.
Командувач верховний є і сотні бравих генералів…
Чи ви дивилися в лице смерті? Забагато є провалів:
Савур могила, Іловайськ, кордон, Дебальцеве й так далі,
Оточення і розстріл військ, й за зраду вручені медалі.
Можливо досить розкрадати?.. Нам Україна понад все!
Тепер небесні ми солдати і зверху дивимось на це.
Тож схаменіться ситі люди!.. Ваша зрада – плач дитини.
Ганебні справи видно всюди… Дні летять, біжать години.
Ой, схаменіться, бо прийдемо і новий Майдан постане,
І щастя краю віднайдемо, й вас тоді уже не стане.
13.04.2015 р.
