|
Засинає вся природа,сонечко сідає,
Трави свіжістю буяють, соловей співає.
Вечір. Скінчилась робота - час відпочивати,
В молоді: своя турбота - всі хутчіш гуляти.
Вмить дівчата біля річки у гурт завітали,
Танцювали, веселились, парубків чекали.
Тут з"явились парубки, (ніби дощ із хмари),
Всі щасливі, та одному - не лишилось пари.
Засмутивсь тоді юнак, підійшов до річки,
Жаль, що не знайшов собі Гандзі чи Марічки.
Він журився, сумував, дивлячись на воду,
І незчувся, уві сні ринув у природу.
І приснилася йому музика одна,
Ніби виплила русалка з річкового дна.
В прохолоду огорнуло крижане торкання,
В серці парубка збудило неземне кохання.
Поманила до води, у хвилі холодні,
Ближче й ближче до мутної, темної безодні.
Крізь колючий очерет і ряску зелену
Шукать собі чарівну диво-наречену.
Глибше й глибше йшов у воду, де яснії очі
Кликали його й казали: ті слова пророчі.
«Йди до мене і заплющуй стомлені повіки
Йди до мене, моїм будеш, назавжди, навіки».
Уже близько… стан високий, гнучкий як тополя
Зрозумів він, що це його довгождана доля.
Іще ближче… довгі коси, і очі бездонні
І ще дужче змикалися очі його сонні…
З сил останніх пробирався крізь воду туди,
І вмить почув: «Гей парубче, вилізай з води!»
В голові усе змішалось: «Що це все було?
Я на березі, де люди, де ж моє село…?»
Лиш дівчина біля нього - писана краса
І на віях мерехтіла вечірня роса.
Ще гарніша аніж снилась, (Це якісь дива!)
Головне що не русалка, а справді жива.
Із вустами вишневими, солодкими як меди
«Звідки ти взялась, дівчино, і як ти прийшла сюди?»
«Без пари мені самотньо, самій у гаю блукати
Тому я прийшла до річки, про доленьку розпитати.»
«А може, це доля звела нас цієї купальської ночі?
А може ці миті щасливі, для нас обох стануть пророчі?»
Поглядали із неба зорі, й місяць в річці бездонній купався
І вмить парубок, в дівчину юну, щиро і назавжди закохався.
Солов’ї виводили трелі, і година вечірня минала,
І на березі дівчина гарна, незнайомця вмить покохала.
Що завгодно нехай кажуть люди, що чудес на землі не буває
В ніч купальську усе можливо, хто в душі скарб кохання має.
2007-2018 р.р.
ID:
798273
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 06.07.2018 00:04:32
© дата внесення змiн: 06.07.2018 00:17:20
автор: Інна Рубан-Оленіч
Вкажіть причину вашої скарги
|
Зі святом! Кохання Вам!!!
Може, казка, може, диво, 
