Війна нещадна,як заведена машина,
Прийшла у наш,здавалось,мирний час,
І захворіла тяжко ненька Україна,
Та витікає кров’ю рідний край Донбас.
Так я і сам з дурною головою
Та палким серцем йшов у військкомат,
Сів за кермо,возив солдат та зброю,
Та у боях стріляв не раз мій автомат.
Чи не тому у страхітливі ночі
Я часто чую крики голосні?
На мене дивляться,хоч їх закриті очі,
Мерці,коли приходять уві сні.
Я прокидаюся і згадую: чи влучив?
Чи у бою я взяв чиєсь життя?
А в голові і в серці наче важкі тучі,
Що прагнуть душу злити в каяття.
