Крадеш? Кради. Кради у всіх...
В малих дітей у стариків,
У немічних, у вояків...
Кради. Кради, коли тобі не гріх!
Залий свою ту пельку так,
Щоб сало аж стекло по бороді.
Щоб твої діти, як кабанчики годовані, жили, не знаючи біди...
Допоки твій народ, твою країну розбиває рак!
Ти брешеш? То бреши,
Як та собака, що залаялась в скаженій піні.
Брехав тоді, брехатимеш і нині,
Щоб шкуру ту свою спасти. Я знаю бо я бачив це. Бреши...
Народ обкрадений, сліпий, глухий, німий...
Застиг у своїм горі.
Цим людям й так страждань доволі...
За що їм більше? Ти, скажи...
За що віддала мати сина?
За що готові проклясти стражденні міліон сердець? Скажи...
Та не кажи. Заткнись й нарешті поможи
Донести правду. Бо в ній сила.
Тоді й розквітне Україна.На весь світ...
Бо ми усі - сім"я. І якби не зболіло, яким не був зав"ялий цвіт
Живи своїм життям, коли тебе ним мати наділила,
А не чужим... Народ свій не кидай під гніт!
