Пробач, принцесо, знову помилився,
захоплення прийнявши за любов…
Даремно з таланом я не мирився
і пробував позбутися оков.
Оков самотності, кайданів самотини,
свавілля часу, промайнулих літ.
У творчості – життєвої рутини
не просто подолати моноліт…
Але в душі хай музика лунає,
а серце ще хвилює пташки спів,
порадує весна п’янким розмаєм
і для катренів вистачає слів.
Перед очима Ольжина картина,
де грації змішалися на мить…
Тож хай не заважає горошина,
а решту значно легше пережить!
16.03.2018
