Плине хвиля за хвилею, та наздоганяє
Зажурилися пороги, що чайок не має.
Щось не чутно плескіт весел об бурхливі води,
Вже не чує Ненаситець* крику верховоди.
Кодак* вже забув як весла воду розрізають.
Як легкі козацькі чайки пороги минають.
Ні вітрил нема, ні пісні над Дніпром широким,
Вкрили землю Сум і Лихо мороком глибоким.
У землі лежать козаки по Дикому полі,
Та по Дніпрі вздовж порогів, кісточеньки голі...
А все тільки через гонор свій, жадобу безмірну,
Загубили Честь та Славу, землю свою рідну!
Повірили брехні з медом, клятій Катеринці,
Помінялии Рідну Неньку в замін на червінці.
Травень, 2019
* Кодак, Ненаситець - найнебезпечніші дніпровські пороги
