Скільки треба скурити трави,
Щоб з тобою були «на ви»?
Скільки випити треба з ними,
Щоб твої визнавали рими?
Ми по різні з тобою боки,
Нас уже розділяють роки,
Нас уже розділяють століття,
Випий більше і вийди, Вітя.
Я тверезим помру сьогодні,
Не протягуй свої долоні,
Ти живий, та насправді мертвий,
А я мертвий, та сильно впертий.
Зрозумію скоріше мавпу,
Ніж людину, що смокче лапу,
Похітливо шукаючи жертву.
Та халепа потрапить в халепу.
Заспиртований мозок не чує,
Хто там завтра у кого ночує?
І, здається, забули люди,
Що мистецтво не терпить отрути…
